Прийнято було вважати, що лігніно-целюлозна сировина, така як солома, непридатна для виробництва біогазу. Однак після обробки можна забезпечити повне перероблення соломи. Суха солома змішується з водою (фільтратом біогазової станції або каналізаційними стоками). Сировина періодично подається порціями та підігрівається до температури 150-180 °C. При такій температурі лігнін плавиться і звільняється каркас целюлози та гемма-целюлози. Під час процесу підготовки при високій температурі та тиску (5-8 атмосфер) сировина повністю просочується водою. Всі пори між волокнами заповнюються. Після закінчення процесу підготовки, тиск зменшується до атмосферного за долі секунди. Це призводить до того, що вода перетворюється в пар і створює ефект вибуху. При цьому волокна розриваються. Порівнюючи роботу біогазової станції на силосі й на соломі, важливо відзначити деякі переваги використання соломи. Станція на силосі вимагає будівництва силосного сховища, солому ж можна зберігати просто неба. При вирощуванні кукурудзи на силос фермер втрачає можливість зробити зерно. При вирощуванні ж зерна у фермера є і зерно, і солома, яка є сировиною для біогазової станції. Причому для виробництва біогазу підійде будь-яка солома — пшенична, соняшнику, ріпаку. Крім соломи можна використовувати також пожнивні залишки, лушпиння, тирсу, деревні відходи, підстилковий послід. Придатна навіть стара 2-3 річна, лежала солома.

      * Обов'язкові поля